Монокок повинен витримувати величезні сили, що викликаються проходом поворотів, перевантаженнями і, нарешті, зіткненнями. Вперше монокок був розроблений у програмному пакеті Computer Aided Design (CAD). Комп'ютер керує машинами, які створюють форму, виконану з штучного матеріалу, схожого на дерево, але не поглинає воду і не розширюється при високих температурах, так що створюється дуже точна модель кокпіта. Така форма потім покривається карбоновим волокном, після чого згладжується і покривається спеціальним складом для форм. Після цього первісна форма забирається, і всередині отриманої моделі накладають кілька шарів карбону (для того, щоб карбонове волокно було легше деформувати, і щоб воно приймало обрис форми-монокока, карбонові волокна нагрівають). Спосіб, яким накладаються ці шари, грає ключову роль, тому що від цього залежить ефект, вироблений зовнішніми силами на болід. Після цього модель міститься у спеціальний агрегат, де шляхом сильного повітряного потоку карбонові шари притискаються до форми сильніше і приймають абсолютно необхідну форму. У різних місцях моделі є різна кількість таких шарів, але в середньому їх 12. Так само наноситься ще один шар з алюмінію, з формою у вигляді стільників, для більшої міцності.

Коли вся робота з доданням форми і накладенням шарів виконана, модель поміщають до спеціальної машини, що називається автоклав (autoclave), де вона (модель) нагрівається і підпадає під вплив тиску, який сильно утискує всі шари у модель. Тиск досягає 100 psi.