За роки еволюції значно збільшилися швидкісні характеристики болідів Формули-1, збільшилася здатність швидкого проходу поворотів, а заслуга цього - аеродинаміка в цілому і зокрема переднього антикрила. На початку 60-х років Формула-1 ще не використовувала ці пристосування, проте вже у 1968 році команди Формули-1 почали нову еру болідів з удосконаленою аеродинамікою - з'явилися антикрила. Вони були ще не такі досконалі, як зараз, але вже тоді змогли збільшити швидкість боліда під час проходження поворотів. Основна функція антикрил у тому числі і переднього - забезпечити максимальну притискну силу боліда.
До сезону-2008 аеродинаміка переднього антикрила підійшла до свого піку у розвитку і мала приголомшливий вигляд, проте обмеження у технічному регламенті змусили команди дещо відкотитися назад.



Передні антикрила на боліді забезпечують близько 25% всієї притискної сили, але ця цифра може бути знижена до 10%, у той час, коли болід знаходиться в аеродинамічному мішку за болідом, що йде попереду. Цей ефект ще називають сліпстрімом. На прямій втрата у притискній силі дозволяє боліду, що йде позаду, обігнати свого суперника, але на повороті це може призвести до вильоту з траси через втрату притискної сили, таким чином, пілотові доводиться скидати швидкість, щоб безпечно пройти поворот.

Переднє антикрило, ширина якого на сьогоднішній день відповідає ширині передніх коліс, прикріплюється до носового обтічника за допомогою пілонів. На закінченнях антикрила ліворуч і праворуч кріпляться спеціальні бічні пластини для забезпечення проходження потоку повітря зверху і знизу відносно поверхні антикрила, не огинаючи його.



Конструкція елерона така, що він є асиметричним самому собі відносно центральної розділяючої уявної лінії, якщо дивитися на болід спереду: чим ближче до носового обтічника елерон, тим менша його "висота".

Така особливість елерона дозволяє проникати у радіатор більшій кількості повітря. У випадку, якщо елерони не мають такого звуження, охолоджування радіатором значно зменшується і температура мотора сильно зростає. Також важливо, що чим нижче буде розташоване переднє антикрило, тим краще це впливає на проникнення повітряного потоку до радіатору, проте, усім відомо, що є критичне становище, за якого антикрило вже почне зачіпати трасу, це обмеження регулює ФІА. У сезоні-2012 ФІА посилить контроль за гнучкістю переднього антикрила, щоб команди не могли використовувати переваги його більшого пригинання до траси. Носи машин будуть опущені до рівня 550 мм відносно базової планки (раніше вони могли досягати висоти 625 мм). Це зроблено для забезпечення того, щоб усі частини носа були точно нижчими від висоти сторін кокпіту у разі удару в бокову частину машини.