"Коли я прийшов в команду, він навіть не знав про це. Так що перші півроку були дуже складними. Він ішов своєю дорогою, я своєю, а між нами тоді був Росс Браун. Виходило не дуже гармонійно.

Нарешті, через шість місяців нам надійшов дзвінок від ради директорів концерну Daimler. Вони сказали, що так більше тривати не може. І вони призначили нам зустріч в аеропорту Штутгарта.

Коли я прилетів туди, то побачив, що на підході мене чекає Нікі. Він підійшов і сказав, що нам потрібно поговорити. "Знаєш, що я думаю? Разом нам буде легше і швидше досягти наших цілей". Ми потиснули один одному руки і піднялися в приміщення, де проходила зустріч.

Це була важка розмова. Один з членів ради директорів запитав нас, чи здатні ми спрацюватися. Тоді Нікі подивився на мене і сказав: "Ми вже розібралися з цим, чи не так?" Мені потрібна була тисячна частка секунди, щоб прийняти рішення і сказати, що так, ми будемо працювати разом", - згадує Вольфф.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На честь Нікі Лауди можуть назвати аеропорт у Відні